Jan Twardowski

Они тогда падали в касках
бледные на брусчатку на камни
они там были но не со мной…

На могилі написати вона наказала:
«Зволила померти цариця»
як там у неї справи зараз
як у небіжчиці будь-якої
за життя і й краще бувало

О мій перший гербарію з волошками на обкладинці
з пролісками що підійшли близько так уночі
з трояндою надто буквальною бо знає що буде після
але саме тому що знає вона як і всі мовчить…

О, мой первый гербарий с васильком на обложке
с подснежниками что подошли так близко в ночи
с розой слишком буквальной ибо знает что будет после
но именно потому что знает она как и все молчит…

Приказала написать на могиле:
«Царица соизволила умереть»
как у неё дела сейчас
как у любой покойницы
дни и получше были

Хотів вже зробити крок з вікна — сказав
та крихітне сонечко я побачив
наприкінці розпачу.

Хотел уже шагнуть из окна — сказал
но крохотную божью коровку увидел
в самом конце отчаянья.

Любовь бывает трудная
как соль или просто камень что нужно съесть
бывает предусмотрительная
что всё время заказывает на две персоны гроб…

Буває любов важка
мов сіль або просто камінь який з’їсти потрібно
буває завбачлива
що весь час замовляє труну на дві персони…

Приятно встретиться со своей давней тоскою
— послушай, старая, — сказать
— что с тобой стало…