Jan Twardowski

Приємно зустрітися зі своєю давньою тугою
– Послухай стара – сказати
– що із тобою сталося…

Небо золотим малював я
зеленим – бо це екологічно
червоним мов ліщина на якій горіхів багато
багатобарвним як сільські півні
а тут небо як небо воно блакитне

Небо золотым рисовал я
зелёным — это экологично —
красным как лещина на которой орехов много
разноцветным как петухи из деревни
а тут небо как небо оно голубое

Листопад порожній цвинтар
холодного дощу каламуть
— це жахливо — каже хтось
— перестати любити бо помер й тільки лише тому

Ноябрь пустое кладбище
дождя холодная муть
— это ужасно — говорит кто-то
— перестать любить потому что умер только лишь потому

Я теперь остался один.
Псу говорю, что сидит у дома:
“Когда зелёная ящерка любит –
Цветом становится небу подобна”.

Я тепер залишився сам,
І кажу своєму песику:
“Коли кохає зелена ящірка –
Стає блакитною, небесною”.

Якби нарешті нас хтось посварив
обурився би нами
розлютився…

Поспішаймо любити людей вони відходять так швидко
залишаться після них черевики і телефон замовклий
тільки те що неважливо плентається як корова
найважливіше так швидко що відбувається раптом…

Що знаєш ти про страждання
про кохання про гнів що проклинає…