أبو نواس

Розбуди ти друга по чаші – бо задрімав він –
Щоб тебе напоїв із чаші в напівтемряві
Тим вином нерозбавленим, що золотаво сяє
Так, ніби факел це у руках, а зовсім не келих…

Є у мене ніжний нарцис – ось щойно зірваний він,
Поглядом обдаруєм його – й він на нас поглянути зможе.
Різні очі у різних нарцисів і на наші несхожі:
Золото там, де в нас чорнота, і білість м’яка – повік…

Бач, яка розумниця наполеглива! Докоряєш мені,
Щоби через це покинув я друзів — розпусників і гуляк.
Вдосвіта прийшла, поквапилась на шлях наставити праведний,
Бо ж без тебе як знайду дорогу оцю і житиму як?!

Якщо місяць посту затягнувся, його не складно вкоротити мені
Вином, що таке червоне, – засоромляться і граната квіти.
Коли п’єш ти, не поспішаючи, – не така вже і довга ніч,
І непомітно минає день, коли вже п’яний як слід ти.

Если месяц поста затянулся, его я укоротить не прочь
Вином, что настолько ало, – устыдятся граната цветы.
Если пьёшь ты, не торопясь, – не такая уж длинная ночь,
И незаметно проходит день, если пьян как следует ты.

Тем, кто тебя упрекает, покоряться не вздумай –
Предавайся порокам и следуй своей натуре…

О, подай мені кубок, що за воду і сльози прозоріш!
Сподіваюсь, до солодощів ти мені дотягнутись дозволиш?..

О подай же мне кубок – прозрачней воды и слезы.
К разрешённой ведь сладости мне дотянуться позволишь?..