Є у мене ніжний нарцис – ось щойно зірваний він,
Поглядом обдаруєм його – й він на нас поглянути зможе.
Різні очі у різних нарцисів і на наші несхожі:
Золото там, де в нас чорнота, і білість м’яка – повік.
Повіки розкривши, каже нарцис (зуміє розповісти це!):
Він – око закоханого, і тому – як погляд йому відвести?
Несила моргнути навіть на мить, і серце його тремтить:
Так страшно з коханим зв’язок перервати, страшно його упустити.
2026.05.15
Оригінал (автор – Абу Нувас):