Первое движение – пенье,
Голос свободный, что наполняет долины и горы.
Первое движение – радость,
Но её отняли.
Czesław Miłosz
Две строфы (2 strofy)
Была уже осень. Над вересковыми холмами,
Плыл голос трубы над озером, мглистым лесом,
Звучал, серебристый – будто стекла коснулся,
И псов заливистый лай летел вслед за дичью…
По ту сторону (Po drugiej stronie)
Падая, ухватился я за портьеру,
и бархат её в руке был последней вещью,
когда оседал я, ревя: “Ааа аа”.
До конца я не верил, что, как и других, меня тоже…
Ars poetica (Ars poetica)
Я всегда тосковал по более вместительной форме,
Что была б не слишком поэзией и не чрезмерно прозой,
Что позволила бы понимать друг друга, не обрекая
Ни читателя, ни автора строк на высшие муки…
Пісенька про кінець світу (Piosenka O Końcu Świata)
У день кінця світу
Бджоли літають навколо настурцій
Лагодить рибалка блискучі сіті
Дельфіни весело в море граються
Горобці за гілку чіпляються
Шкіра змії на сонці – усіх відтінків міді…
Скарга дам минулих часів (Skarga dam minionego czasu)
Лиш лахміття від суконь та поламане віяло,
Де тепер всі намиста: наші перли, корали?
По воді чорним попілом – все, про що колись мріяли,
Темні люди і стрічки, і обручки украли…
На родине (W mojej ojczyźnie)
На родине, куда я не вернусь,
Есть озеро, что не окинуть взглядом,
Там облака глядят на глубину –
Я помню, хоть давно уже не рядом…
В темряву презирства пали… (Upadli w ciemność pogardy…)
В темряву презирства пали –
Туди, де полин з блекотою,
Не дасть їм тіні осика
І хрест їм тіні не дасть…
Во тьму презренья пали… (Upadli w ciemność pogardy…)
Во тьму презренья пали –
Туда, где полынь с беленою,
Не даст им тени осина
И крест им тени не даст…
Так мало (Tak mało)
Так мало сказав я.
Недовгі дні…