Вірші українською

розірваний метал
і порожнеча у формі серця
обіймає небо..

А вона – так, що вода навколо полум’ям стане прозорим,
І злетиш туди, де дзвінкі зірки, як ковтнеш того еліксиру,
А вона – так, що крилами перлинними обійме небесні простори,
Переливчастими акордами, у повітря – чорним пунктиром…

а що ось це за тінь повзе та ти голову задери
там по небу риба летить смугастими помахуючи пливцями
летить вона чому бо про кохання здатна так говорить
а ти чому мовчиш ну так й ти мовчиш про те ж саме…

повітря складає крила й до відльоту готується у гортані
кажу перестань залишись не залишиться не перестане
говорю ще руки в мене після наркозу не відболіли
дай мені трохи літа йому кажу дай-бо хоч трохи літа
а він зачіпає крилом нерва десь зліва…

Кажуть, у дві тисячі сімнадцятому римський суд
Повернутися дозволив Овідію: ніби не винен він більше.
Ось піднявся скелет, і кістки ось його несуть
Ближче, ближче до бажаного міста. Ще ближче. Ближче…

Красуня Галатея розгублено озирається, навіть усміхається посеред своєї біди,
Каже: “Я не розумію, зрозуміти не можу – чому ти зник, і куди?..

Ця Кассандра чудово знає, що таке є ГУЛАГ,
П’є погану розчинну каву і мовчки курить в вікно,
Вона читає новини, і у голосі її – мла,
І зовні захід сонця, і скоро буде вже зовсім темно…

Постаріла Ассоль вишиває, сутулячись, схилилась над п’яльцями,
І не дивиться майже, який захід сонця над морем, який багрянець там;
Лише незграбно тицяє голкою, її тримаючи артритними пальцями, –
Щупальці і водорості переплітаються…

Історія – завжди навігація океаном кривавим:
кораблям не буде гавані, морякам – рідного даху над головами,
та хто зможе – пройде між рифами, від шквалу він укриває
ненадійний світ, обмитий своїми слізьми…