نزار قباني

Спитає кохана:
“У чому різниця між мною та небом?”…

Любимая спросит:
“В чём разница между мной и небом?”…

Листи до тебе…

Йдеш ти повз мене, і я йду повз тебе:
Сяйво важливіше, аніж лампа,
Вірш важливіший, аніж зошит,
Поцілунок важливіший, аніж губи…

Як же тебе кохаю!

Знаю, не буде щастя й шлях до нього довжелезний,
Та знаю, що ти – єдина, і нема тобі рівних у світі,
Жінка із жінок ти – і що можу вдіяти я з собою?
Знаю, час кохання минув і гарні слова зів’яли.
Жінкою не будучи – що я можу сказати тобі?..

Я обіцяв тобі, що не кохатиму.
Злякався потім – і порушив слово.
Я обіцяв тобі: не повернусь.
Я тут…

Как же тебя люблю я!

Знаю, насколько длинен путь к невозможному счастью,
Знаю, что ты – единственная, нет тебе равных в мире,
Женщина женщин ты – что могу я с собой поделать?..

Я обещал тебе: “Любить не буду”.
Потом я струсил – и нарушил слово.
Я обещал тебе, что не вернусь.
Я здесь…

Говорит со мной, за руку берёт,
И кружатся в танце слова, слова,

К лёгким облакам стремителен взлёт,
А над ними – ласковая синева…

               ***
Пишу тебе я…

Проходишь мимо – я тоже мимо…