— Коли я помру, побачу підкладку світу.
Інший бік — за птахом, горою та заходом сонця.
Справжній сенс, що вимагає бути прочитаним.
Все те, що не сходилося, тоді й зійдеться.
Що було незбагненно, тоді зрозумілим стане.
— А якщо і зовсім немає підкладки світу?
А якщо дрізд на гілці — не символ, а дрізд на гілці,
А якщо день і ніч один одного змінюють просто,
Про сенс і не переймаються, на нього уваги і не звертають,
І на землі немає нічого, окрім самої землі цієї?
— Якщо і так, то все ж таки залишиться слово,
Одного разу пробуджене неміцними вустами,
Що біжить і біжить, вісник, гонець невтомний,
На поля міжзоряні, у кругообіг галактик,
І протестує, і кричить, і волає.
2026.06.27
Оригінал (автор — Чеслав Мілош):
Sens
— Kiedy umrę, zobaczę podszewkę świata.
Drugą stronę, za ptakiem, górą i zachodem słońca.
Wzywające odczytania prawdziwe znaczenie.
Co nie zgadzało się, będzie się zgadzało.
Co było niepojęte, będzie pojęte.
— A jeżeli nie ma podszewki świata?
Jeżeli drozd na gałęzi nie jest wcale znakiem
Tylko drozdem na gałęzi, jeżeli dzień i noc
Następują po sobie nie dbając o sens
I nie ma nic na ziemi, prócz tej ziemi?
— Gdyby tak było, to jednak zostanie
Słowo raz obudzone przez nietrwałe usta,
Które biegnie i biegnie, poseł niestrudzony,
Na międzygwiezdne pola, w kołowrót galaktyk
I protestuje, woła, krzyczy.