І вона, злетівши, сказала так із небес спокус:
“Закохався, нещасний? Ну звісно, це магія очей.
І страждаєш, і заходишся плачем, наче збожеволів ти…”
نبيلة معن
І промовила я… (حين قلت قل فيا شعرًا)
І промовила я: “Нумо, віршами говори про мене!
Чи, ти думаєш, може, що вірші не підходять мені?
Відповів він: “О, не поспішай, золоте безумство моє!
Не підганяй, скорботи не збільшуй ти у мені…
И сказала она, в небеса воспарив, искушенья полна… (حين قالت وهي ترقى في سماوات الفتون)
И сказала она, в небеса воспарив, искушенья полна:
“Ты влюблён ли, несчастный? Ведь такова эта магия глаз.
Поражённый безумьем, страдаешь ты, плача не сдержав?”..
И сказала я… (حين قلت قل فيا شعرًا)
И сказала я: “Ну же, стихами обо мне говори!
Или, думаешь ты, стихи не подходят мне?”
Он ответил: “О помедли, золотое безумье моё!
Не торопись, не увеличивай скорбь во мне…
