Присядь, залишися зі мною на п’ять хвилин.
Поезії, щоб упасти, як дервіш
У екстазі великому, у глибокому забутті,
Достатньо й п’яти хвилин.
Не більше п’яти хвилин їй потрібно,
Щоб пронизати собою паперу голого плоть.
Тільки лиш п’ять хвилин.
Так полюби мене на кілька хвилин,
І потім зникни з очей моїх за кілька хвилин.
Коробка сірників буде мені достатньо,
Щоби мільйони пожеж запалити.
Історії про кохання, пронизливіше яких немає,
Займають не більше п’яти хвилин, коли їх розповідаєш…
2025.11.10
Оригінал (автор – Нізар Каббані):