В гаю розмовляю я із кожною птахою –
Вона співає серед гілок сумних і густих,
І плаче вона мені про свого коханого,
А сльози печалі течуть, струмують з повік моїх.
Кажу я їй, коли повіки дозволили
Розповідати, хоч обличчя в сльозах гірких:
– Чи знаєш, кого люблю, до кого прагну я?
Бесіди під покровом гілок – чи ти чула їх?
2025.08.23
Оригінал (автор – Ібн Арабі):