Є у мене коханий, кого відвідую потай.
Чи з’явиться він, чи ні – цього ніколи не знаю.
За мною ти не простежиш, бо в таємному місці
Його я слухаю мовчки – цілком себе у слух обертаю.
А він все каже словами, які написання не мають,
Переказати не можна їх, як співати – я не діймаю,
Але я йому співрозмовник, йому я відповідаю,
Природу свою і сутність – тільки з ним і звіряю.
І як про нього розповім я? Не підберу описання.
Приходить та йде, мене наближає та віддаляє.
До нього мій розум звернений, і в мене нема ілюзій,
Таємниця наших побачень – від небезпек укриває.
2025.04.07
Оригінал (автор – Мансур аль-Халладж):