Коли я сміюся, то кажуть вони: “Ну що то таке, треба бути скромніше!”
Коли я заплачу, то кажуть вони: “Не псуй-бо нам настрій, дивись веселіше!”
Коли посміхаюся, кажуть вони: “Це, звісно, нещирість – наробиш біди ти!”
Коли я насуплюся, кажуть вони: “То ж бачимо – зле щось тобі треба скрити!”
Коли замовчу я, то кажуть вони: “Розумної жодної думки не маєш!”
Коли що промовлю, то кажуть вони: “Чому тільки пельки ти не затуляєш?”
Коли з чим мирюся, то кажуть вони: “Окрім боягуза, хто здатен терпіти?
Хiба ж це людина, це сором один: немає ж бо здібностей й сил відомстити!”
Коли протидію, то кажуть вони: “Нема ніякого, ти ж бач, виховання!
Хіба ж це відвага? Зухвалість оця є просто відсутністю самовладання!”
Я “ні” відповім їм – то кажуть вони: “Це просто неввічливо – так відмовляти!”
Я “так” відповім їм – то кажуть вони: “Не можна ж так сліпо комусь довіряти!”
Коли запитаєш: “Як бути мені?” – ну що ж, розповім, тут немає секрету:
Будь тим, ким ти хочеш, одне пам’ятай: якщо догоджаєш – принизиш себе ти.
2025.01.06