– Хей, чувак! – сказали йому. – За прогнозами, тут буде мокро.
Ні, в натурі, чувак, буде тут всерйоз, по-дорослому мокро.
Як сказали би класики, до нестерпності мокро.
То ж ладнай свій човен і, доки можеш ти, звідси дуй.
Подивився здивовано він і знизав плечима,
У потилиці він почухав, знизав плечима,
Озирнувся довкола і знову знизав плечима:
– Ну, припустимо, дощ, та що нового я в цьому знайду?
– Ні, чувак, – сказали, – та ти в натурі не втямив,
Так, дощі ти бачив, але з цим дощем ти не втямив,
Лівоне зараз так, що з пляжу всіх, хто не втямив,
І тебе туди ж, тож знаєш, вали давай.
– Ну, по-перше, почнемо з того, що плавати я не вмію,
А по-друге, моє житло, бач, плавати теж не вміє,
І земля навколо ось плавати зовсім не вміє,
Ну а якщо проллється – най ллє, як такі вже дива.
– Ну, як знаєш, – рукою махнули, – а ми же попереджали,
Ніби мов не дурень чувак, і ми же попереджали,
Скоро хвилі схлиснуться тут, а ми же попереджали,
Та і ще щодо справи чимало сказати, повір, могли б…
Ну а він сміявся у бороду непомітно,
І дивився їм услід, скоса та непомітно,
І шматки від хліба відламував він непомітно –
Годував витрішкуватих, з блискучою лускою риб.
І йому танцювали риби, як жити водою,
Як водою ковзати і дихати вдосталь водою,
Як кохати, перетікаючи, прозористою водою,
Повторювали терпляче, від зябер і до хвоста,
І коли з небес по водній гладі вдарили струми,
Він закинув голову та обличчя підставив під струми,
І ловив губами безсольові та пружисті струми,
І під ним земля – нерухома, некинута, не пуста.
2024.03.31
Оригинал:
Потопесенка
– Эй, чувак! – сказали ему. – По прогнозам, тут будет мокро.
Не, в натуре, чувак, будет здесь всерьёз, по-взрослому мокро.
Как сказали бы классики, до невыносимости мокро.
Так что ладь свою лодку и дуй отседа, пока могёшь.
Посмотрел удивлённо на них и пожал плечами,
Почесал в затылке неспешно, пожал плечами,
Оглянулся вокруг и снова пожал плечами:
– Типа чё, не видал я этот грёбаный дождь?
– Не, чувак, – сказали, – да ты в натуре не понял,
Ты дожди видал, но с этим дождём ты не понял,
Ливанёт сейчас так, что с пляжа всех, кто не понял,
И тебя туда же, поэтому знаешь, давай вали.
– Ну, во-первых, начнём с того, что я не умею плавать,
Во-вторых, моё жильё никак не умеет плавать,
И земля вокруг ну вот совсем не умеет плавать,
Ну а если прольётся – то сколько там будет лить?
– Ну, как знаешь, – рукой махнули, – а мы ведь предупреждали,
Вроде типа неглупый чувак, и мы ведь предупреждали,
Скоро волны схлестнутся здесь, а мы ведь предупреждали,
И ещё по делу чего сказать, уж поверь, могли б…
Ну а он смеялся в бороду незаметно,
И смотрел им вослед, но искоса, незаметно,
И куски от хлеба отламывал незаметно,
И кормил пучеглазых и длиннохвостых рыб.
И ему танцевали рыбы, как жить водою,
Как скользить водою и вдоволь дышать водою,
Как любить, перетекая, чистой водою,
Повторяли так терпеливо, жабрами шевеля,
И когда с небес по водной глади ударили струи,
Он лишь голову запрокинул, лицо подставил под струи,
И ловил губами бессолевые тугие струи,
И под ним была гранитно-недвижная, неброшенная земля.