Мёрзлый месяц — смотри! — васильками
Пересыпал озёрную синь.
Стынет всё…
Ледяными серпами
Вышла осень рябину косить.
Толпы звёзд — жемчугов переливом
Размотали в полях повода.
Словно кони со взмыленной гривой,
Здесь застыли сады у пруда.
Кто-то там, на бескрайнем приволье,
Где пылают межи серебром,
Вдруг запел про широкое поле,
Засвистал ледяным соловьём…
Как свободно душе на просторе,
Как же хочется вечно любить,
И в небесном сияющем море
Рыбок-звёзд серебристых ловить.
Мёрзлый месяц — смотри! — васильками
Пересыпал озёрную синь.
Стынет всё…
Ледяными серпами
Вышла осень рябину косить.
2024-10-29
Оригинал (автор – Тодар Кляшторны):
Зазімак
Мёрзлы месяц з-за гор васількамі
Перасыпаў азёрную сінь.
Стыне ўсё…
Ледзянымі сярпамі
Выйшла восень рабіну касіць.
Тоўпы зор сьнегавым пералівам
Разматалі ў палях павады.
Быццам коні з намыленай грывай,
У пацёмках застылі сады.
Хтосьці там, у шырокім прывольлі,
Дзе узьмежкі гараць серабром,
Засьпяваў пра шырокае поле,
Засьвістаў ледзяным салаўём…
Эх, як рвецца душа у прасторы,
Штосьці хочацца вечна кахаць
І дзіцячае радасьці зоры
Ў ледзяных перазвонах зьбіраць.
Мёрзлы месяц з-за гор васількамі
Перасыпаў азёрную сінь.
Стыне ўсё…
Ледзянымі сярпамі
Выйшла восень рабіну касіць.