Множество солнц соединились,
Утро пролилось теплом и сияньем,
Золота дрожь от венцов небесных,
Странные звуки наполнили сердце.
Поле бескрайне и безгранично,
Милая снова идёт навстречу,
Снова мы юны и снова любим,
И без сознания от любви мы.
Платье твоё – словно цвет вишнёвый,
Пахнет подол степною полынью.
Милая, милая! Нет разлуки:
Мир обнимаем, и он – чудесен.
Множество солнц соединились,
Золота дрожь от венцов небесных,
Снова мы вместе, и снова любим:
Мир обнимаем, и он – прекрасен.
2025.10.11
Оригинал (автор – Владимир Свидзинский):
Десь з’єдналися тисячі сонців…
Десь з’єдналися тисячі сонців,
Що так сіяє гарячий ранок;
Небесні вінця тремтять злотисто,
Від дивних звуків ширшає серце.
О яке поле безкрає, безгранне!
І знову мила мені назустріч,
І знов ми юні, – і знову любим,
І несвідомі свого кохання.
Твоя одежа – як цвіт вишневий,
Рукави пахнуть степовим вітром.
О мила, мила! Нема розстання:
Світ дивний в обладі нашій.
Десь з’єдналися тисячі сонців,
Небесні вінця тремтять злотисто,
І знов ми разом, і знову любим:
Світ дивний в обладі нашій.