Літня ніч згасає в тишині безтурботній.
Як я хочу сміятись — плакатиму сьогодні…
І не було наче зовсім шумного дня ніколи,
Лише поверх стін — сяйво, лише місто довкола…
Тут мовчазними вулицями яскраві дівчата пурхають,
І на світлі, і в тіні — що за щастя шукають?
«Слухай, мій юний хлопче, хто б взагалі ти не був,
Варто завжди любити, зараз любити треба!..»
Одну з собою покличу я — повірити їй бажаю
Хоч на ніч… Довіряю серцем, а очима благаю:
«Літня ніч згасає у моїй тишині,
Сміятись буду, та плакати доведеться мені…»
2026.06.14
Оригінал (автор — Зелік Аксельрод):
זומערדיקע נאַכט
. . .זומערדיקע נאַכט פאַרגייט אין שטילקייט ריינער
. . .איך וויל היינט לאַכן, לאַכן — איך וועל היינט וויינען
,ווי רויש פון טאָג װאָלט קיינמאָל ניט געווען
. . .נאָר הויכע שטאָט מיט שיין אַריבער ווענט
,אויף גאַסן אָטענע אַהין און צוריק,
. . .װאָגלען מיידלעך און זוכן פרעמדן גליק
,יונג דו מיינער, יינגל, ווער דו ביסט”
“..!ליבן דאַרף מען שטענדיק, ליבן מוז מען איצט
,װועל איך איינע רופן, כ’װועל אַ נאַכט איר גלויבן
. . .מיטן גלויביק האַרץ און. שרייענדיקע אויגן
,זומערדיקע נאַכט פאַרגייט אין שטילקייט מיינער
. . .װעל איך לאַכן היינט און וויינען, וויינען