Вітер і шторм вирували іще до світанку.
Сонце зійшло – ось веселка, вже с самого ранку.
У шведському светрі там, мерзнучи, хмара літала,
Поруч і чайка самотня в повітрі витала.
Перший турист, кави чорної випивши чашку,
Так починає розмову:
– Скажи мені, чайко,
Птахо смілива, як шторми тебе не лякають
Тут, де над хвилею інша уже нависає?
Як проти вітру ти мчиш, мовби приклад свободи
Всім нам – безкрилим напівфабрикатам природи?
В бурю летиш, небезпеці відважно радієш!
– Зробиш іще й не таке, коли ти зголоднієш!
2025.09.30
Оригінал (автор – Андрій Хаданович):
Вершык пра чайку, напісаны перад сьняданкам
Вецер і шторм бушаваць пачалі ўжо на золку.
Сонца ўзышло й запаліла на хвалях вясёлку.
Зябкія хмары хаваліся ў швэдзкія швэдры.
Толькі самотная чайка лунала ў паветры.
Першы турыст, зацягнуўшыся ранішняй файкай,
Гутарку распачынае з адважнаю чайкай:
“Мужная птушка, цябе не палохаюць хвалі?
Як ты пануеш над штормам у гэтай навале?
Як супраць ветру імчыш, быццам прыклад свабоды
Падаючы ўсім бяскрылым памылкам прыроды?
Кпіш зь небясьпекі, ня просіш у лёсу спакою!”
“Есьці захочаш, то зробіш яшчэ не такое!”