О, голубко на тонкому дереві у землі Геліадській,
Як же важко – бо на плечі поклали небесну цю висоту!
Хто же зможе винести тоє кохання, смуток і ніжність,
Хто же зараз ковтає невблаганного вироку гіркоту?
Говорю я, горю я в пристрасному вогні, у муці серцевій:
О, якби той, через кого я любовною лихоманкою захворів,
Повз будинок мій пройшов, іронічний, зневажливий і холодний,
(Щоб не кинути погляд – навіть тканиною він обличчя прикрив)…
І не скритність ранить: та від того, що він відвернувся, – мій біль до неба.
Тим невже ж, що закоханий, я накликав зневагу оцю і ганебу?..
2025.08.29
Оригінал (автор – Ібн Арабі):