Абу Таммам сказав:
Скільки ти потім не закохайся – це вже буде не те:
Як порівняєш з першим коханням, з тим, що було тоді?
У скількох будинках ти побував і із скількох пішов,
Але з ностальгією ти згадаєш лише свій перший дім.
Інший поет зауважив:
Я поділюся сумом своїм, буду щирим я у тому:
Серце моє – заручник кохання, що у будучині,
І перше вже не забуду я, і за другим вдаюся в журбу…
Іспити два любовей двох – вони завжди у мені.
І підсумував Аммар Ванус:
У майбутнє серце спрямоване, про минуле там пам’ять жива:
Пристрастю палало воно, і це з тобою було,
Минуле все позаду залиш, обернися ти до того,
Хто любить тебе, хто прагне тебе, – даруй любов і тепло.
2025.03.28