А коли вийнялося сонце –
то висвітлює і дурість, і провину
що заховані у пам’яті подалі:
днем їх не побачиш.
Ось йде людина багатоповерхова,
де на поверхах високих – свіжість ранку,
а внизу
темніють ті кімнати,
куди й не увійдеш без жаху.
Каже вона: “Ви мене вибачте”, –
духам тих, кого і не існує,
а вони цвірінькають тихо
за столами у підземних кав’ярнях.
Що людина робить?
Вона суду боїться:
Наприклад, зараз –
Або після смерті.
2024.12.30
Оригінал (автор – Чеслав Мілош):
Człowiek wielopiętrowy
Kiedy wschodzi słońce,
oświetla głupoty i winy
schowane w kątach pamięci
i niewidoczne w dzień.
Idzie człowiek wielopiętrowy,
na górnych piętrach rześkość poranka,
a tam nisko
ciemne pokoje,
do których strach wchodzić.
Mówi: przepraszam
duchom nieobecnych,
które ćwierkają w dole
przy stolikach kawiarń pogrzebanych.
Co robi człowiek?
Boi się sądu,
na przykład teraz
albo po śmierci.