У цього будинку майже цілі всі стіни…

У цього будинку майже цілі всі стіни,

Дах обвалився, дерева там тягнуться вгору.

Взимку на заході сонця крізь променів павутиння

Дивись — побачиш: час відходить назад і стягується діра,

І ось на снігу вимальовуються тіні:

І світло у вікні золоте, й коливаються штори,

І будинок той не просто живий — затишний, гостинний,

А якщо стемніє – то лягати спати пора.

Звичайно, стемніє, і переможе правда,

Недовго вже залишилося ще уцілілій цеглі

Грати себе, якою колись бувала, –

До вибухів, до розгонистої війни,

Але все ж взимку на заході сонця спалахує радість,

А те, що можна побачити зверху, – най буде сцена,

І світ укритий рожевим лагідним покривалом,

І в тінь упертої будівлі вростають сни.