* * *
У этого дома почти что целы все стены,
Обрушилась крыша, внутри проросли деревья.
Зимой на закате, когда ты посмотришь сверху,
Увидишь, как время обманом отходит вспять, –
И вот на снегу вырисовываются тени:
И дом тот не просто жив – уютен на редкость,
И свет в окне золотой, колышутся занавески,
А если стемнеет – все просто ложатся спать.
Конечно, стемнеет, и восторжествует правда,
Конечно, недолго осталось кирпичной кладке
Играть себя, какой когда-то бывала, –
До взрывов, до наотмашь бьющей войны,
Но всё же зимой на закате бывает радость,
А то, что видно лишь сверху, – оно и ладно,
И мир укрыт розовеющим покрывалом,
И в тень упрямого дома врастают сны.
2024.01.21
Переклад:
* * *
У цього будинку майже цілі всі стіни,
У цього будинку майже цілі всі стіни,
Дах обвалився, дерева там тягнуться вгору.
Взимку на заході сонця крізь променів павутиння
Дивись — побачиш: час відходить назад і стягується діра,
І ось на снігу вимальовуються тіні:
І світло у вікні золоте, й коливаються штори,
І будинок той не просто живий — затишний, гостинний,
А якщо стемніє – то лягати спати пора.
Звичайно, стемніє, і переможе правда,
Недовго вже залишилося ще уцілілій цеглі
Грати себе, якою колись бувала, –
До вибухів, до розгонистої війни,
Але все ж взимку на заході сонця спалахує радість,
А те, що можна побачити зверху, – най буде сцена,
І світ укритий рожевим лагідним покривалом,
І в тінь упертої будівлі вростають сни.