А когда – в наилучшем виде! –
Дочку старшую я замуж выдам,
То спляшу – эй, веселей! –
Сниму обузу с плеч.
Как спляшу я, ой, как спляшу я,
Сниму обузу с плеч.
Ну же, клезмеры, давайте!
Ведь у первой дочки нынче свадьба!
Но ещё у нас дочки две –
Сколько мыслей в голове…
Эй же, клезмеры, заиграйте!
Пусть весь мир разделит с нами радость!
Как я счастлив, понять бы мог
Дочерей отец – и бог.
Как увижу в нарядном платье
Я вторую доченьку на свадьбе,
Буду пить я – рюмок шесть! –
Нет камня на душе!
Буду пить я, ой, буду пить я,
Нет камня на душе!
Ну же, клезмеры, играйте!
Доченька вторая дарит радость!
Только младшая ещё при мне –
И думаем о ней…
Эй же, клезмеры, ну, давайте –
Громче музыку для наших сватов!
Свадьба дочки – счастье всем!
…Девочка ж ещё совсем…
В третий раз тот мотив услышу –
Стоять я буду печальный, лишний:
Вот третья доченька – жена,
А что осталось нам?
Третья дочка, ой, третья дочка…
А что осталось нам?
Эй, играйте, как играли,
Всех детей у нас уже забрали.
Тяжело было растить троих,
Но хуже нам без них.
Эй, играйте, да веселее!
Как же дом сегодня опустеет:
И кровать пуста, и пуст комод…
Как грустно, боже мой!
2025.08.15
Оригинал (автор – Мордехай Гебиртиг):
דרײַ טעכטערלעך
װען מיט מזל, געזונט און לעבן
ס’עלטסטע טעכטערל מיר װעלן אױסגעבן
!װעל איך טאַנצן מיר האָפּ, האָפּ
,אַראָפּ אַן אול פֿון קאָפּ
— װעל איך טאַנצן, אױ, װעל איך טאַנצן
.אַראָפּ אַן עול פֿון קאָפּ
— שפּילט, קלעזמאָרים! שפּילט מיט לעבן
,ס’ערשטע טעכטערל הײַנט אױסגעגעבן
,נאָך געבליבן אונדז מײדלעך צװײ
!װי האַלט מען שױן בײַ זײ
!שפּילט, קלעזמאָרים, נעמט די כּלי-זײן
,זאָל די גאַנצע װעלט מיט אונדז זיך פֿרײען
אױ, אונדזער שׂמחה װײסט נאָר אײן גאָט
.און דער װאָס טעכטער האָט
װען כ’װעל זען שױן דאָס צװײטע מײדל
,אָנגעטאָן אין װײַסן חופּה-קלײדל
— װעל איך טרינקען און פֿרײלעך זײן
,אַראָפּ פֿון האַרץ אַ שטײן
,װעל איך טרינקען, אױ, װעל איך טרינקען
.אַראָפּ פֿון האַרץ אַ שטײן
!שפּילט, קלעזמאָרים, הײבט אָן שנײַדן
,ס’צװײטע מײדל גיבן מיר אױם אין פֿרײדן
,דאָס מיזיניקל נאָך האָבן מיר
.װי האַלט מען שױן בײַ איר
,שפּילט, קלעזמאָרים, פֿאַר אונדז מחותּנים
,זאָלן אַ לעב טאָן אױך אַ מאָל קבצנים
,אַ קינד אױסגעגעבן, אױ, גאָטעניו
.אַ מײדל נאָך דערצו
,װען בײַם לעצטן כ’װעל שפּילן הערן
— װעל איך עפּעס טרױעריק שטײן און קלערן
,ס’לעצטע טעכטערל שױן אױך אװעק
?װאָס נאָך איז דאַ דער צװעק
,ס’לעצטע טעכטערל, אױ, ס’לעצטע טעכטערל
?װאָס נאַך איז דאָ דער צװעק
,שפּילט, קלעזמאָרים! באַזעצט די כּלה
,צוגענומען אונדז די קינדער אלע
שװער געװען אונדז די טעכטער דרײַ
.אױ, שװערער נאָך אַן זײ
,שפּילט, קלעזמאָרים, אַרױס אונדו טרערן
,ס’לעצטע בעטל װעט הײַנט לײדיק װערן
— ס’גאַנצע שטיבל, איר קלײדער-שאַנק
.אױ-װײ, װי פּוסט און באַנג
Tagged Погибшие в Холокост и в концлагерях, מרדכי געבירטיג