Серый зной горизонт расшатал,
И полотна истлевшие бледны,
И жарой полудневною летней
Перекрыта нещадно гортань.
И ослепший орёл в синеве,
И рассвет под ударами плетью,
И движенья измученных пленных –
Тех, кто преданы миром навек.
Опалённые птицы застыли.
И птенцов кормит лето в пустыне –
Вытекает из клюва расплав,
И птенцы, что нелепы и глупы,
Прочь уходят, бросая скорлупы…
…И сполна насладился палач.
2025.07.19
Оригинал (автор – Мойсей Фишбейн):
Виднокіл розхитала юга
Виднокіл розхитала юга,
І зотліли знебарвлені рядна.
Полуднева спекота нещадна
На розпечене горло ляга.
І осліплого птаха політ,
І спекотою спалений ранок,
І знесилені порухи бранок,
Від яких відмовляється світ.
Спеку птахові в очі налито.
У пустелі висиджує літо
Недолугих сліпих пташенят.
Пташенята вигнань невидющі
Полишили свої шкаралущі,
І натішився бранками кат.