Засоромилася троянда, бо нарцисові перевагу віддали – не їй,
І рум’янець, що спалахнув на щоках, був свідком того.
Не було б такого сорому їй, не червоніла б так,
Якби той, хто чесноти її підніс, завзято не сперечався би.
Бо ж вердикт говорить, що володарем квітника є нарцис,
А троянда – та лише женеться дарма за славою його вслід.
І яка різниця між ними! Одна віщує світові жалобу осінніх шат,
Обіцяє другий – радість білу та золоту навесні.
І якщо оберігатимеш ти його, то супутником стане він
Найприємнішим, до кінця життя (о, якби людина безсмертна була!).
Безперечна перевага нарциса (хоч і відмовляється хтось
Визнавати це, бо з дороги істини він звернув убік).
Аргументом вагомим за перевагу нарцису є ще і те,
Що у ньому єдиному втілені світло небес та квітка земна.
Він, нарцис, світилам небес подібний, що дивляться з висоти,
І світилам облич, що із захопленням невідривно стежать за ним.
Співтрапезника стримає в рамках пристойності лише погляд його швидкий*,
А ось музики красу і смак вина допоможе оцінити нарцис.
О, той, хто тонко сприймає, серед красенів тезку його шукай
І, без жодних сумнівів, таких ти зможеш знайти.
Та однак троянда – як би ретельно не вивчив питання ти –
Є самотньою: жодної тезки серед тих, що полонили красою нас.
Подивися на зірки: саме вони їх виростили обох,
Поливали цілющою вологою хмар, – як і мають дбати батьки.
Тож і поміркуй: подібність в кому побачиш ти
Із небесним батьком – той і є благороднішим, більш славним і є.
Де очей шляхетне золото – й де рум’янець настирливий щік?
Порівняти їх не спаде й на думку, хибна ідея сама!
2026.06.03
Як і попередні вірші про нарциси (авторства Абу Нуваса та Убайда Аллаха ібн Абд Аллаха), це було написано в рамках одного і того ж своєрідного поетичного діалогу (цитується за كتاب التشبيهات لابن أبي عون). Щоправда, не зовсім одночасно, але коли це заважало поетам?
* Доказів не маю, але оскільки, див. вище, у цій суперечці поетів брав участь Абу Нувас, і навіть написав похвалу нарцису без будь-якої похабщини, а, навпаки, ніжну і прекрасну, то думається мені, що це – підколка від Ар-Румі на його адресу. Хоча прочитати її Абу Нувас уже не міг…
Оригінал (автор – Ібн ар-Румі):