Коли я дзвоню в Україну мамі,
Говорить вона про те і про інше:
Про рецепти нові, про колежанок,
Про те, як вона на зарядку ходить,
Що візит до лікаря – післязавтра,
І якось між справами – “бахає сильно,
І закінчитися має вже скоро,
Адже таке не буває довго”,
І знов – про соус для баклажанів.
Голосом, що заспокоює (сподіваюсь!),
Я щось невиразне відповідаю:
Наприклад, про лікаря, про баклажани.
Інакше – я пробувала. Не чує,
Бо: колежанки, зарядка, соус.
Історія з книжок поглядає на мене,
Крутить дати вона – кастетом на пальці:
“Бува, – зауважує, – ну а як же”.
І я киваю. І я киваю.
2024.11.14