Розум людський – прекрасний і непереможний.
Що тюремні грати, що знищення книг, що дріт колючий,
Що вирок вигнання – проти нього безсилі.
Ідеї загальні стверджує він у мові,
І веде нашу руку, тому з великої пишемо букви
Правду і Справедливість, а з маленькою – насильство і кривду.
Він підносить над тим, що є, – те, що бути повинно,
Ворогом розпачу є він, другом надії.
Він не знає ані юдея, ані елліна, ані невільника, ані пана,
Спільне керування світом він нам довіряє.
Він від брудного шуму змучених слів рятує
Фрази ясні й суворі.
Каже, що суще усе – постійно нове під сонцем,
Розкриває застиглу руку того, що вже відбулося.
Ось така красива і така молода Філо-Софія,
І поезія з нею в служінні Добру поєдналась.
Лише вчора Природа їх народження святкувала –
Єдиноріг та луна горам принесли оцю звістку.
Славною буде їхня дружба, їхньому часу межі немає.
І прирекли себе на знищення вороги їх.
2025.09.11
Оригінал (автор – Чеслав Мілош):
Zaklęcie
Piękny jest ludzki rozum i niezwyciężony.
Ani krata, ni drut, ni oddanie książek na przemiał,
Ani wyrok banicji nie mogą nic przeciw niemu.
On ustanawia w języku powszechne idee
I prowadzi nam rękę, więc piszemy z wielkiej litery
Prawda i Sprawiedliwość, a z małej kłamstwo i krzywda.
On ponad to, co jest, wynosi, co być powinno,
Nieprzyjaciel rozpaczy, przyjaciel nadziei.
On nie zna Żyda ni Greka, niewolnika ni pana,
W zarząd oddając nam wspólne gospodarstwo świata.
On z plugawego zgiełku dręczonych wyrazów
Ocala zdania surowe i jasne.
On mówi nam, że wszystko jest ciągle nowe pod słońcem,
Otwiera dłoń zakrzepłą tego, co już było
Piękna i bardzo młoda jest Filo-Sofija
I sprzymierzona z nią poezja w służbie Dobrego.
Natura ledwo wczoraj święciła ich narodziny,
Wieść o tym górom przyniosły jednorożec i echo.
Sławna będzie ich przyjaźń, ich czas nie ma granic.
Ich wrogowie wydali siebie na zniszczenie.