По гущавині йде безустанно прозориста тінь –
Кольорово-смугаста сорочка, і кров на спині.
“Добрі очи у тебе, дивлюсь, – каже привид у синь. –
Я шукаю братів. Розкажи, ти їх бачив чи ні?”
Бліднуть вмить небеса, і у відповідь: “Так, бачив їх…
Позабув би! Та з пам’яті вже не пощезнуть сліди,
Чорний дим, чорний дим над землею братів взяв твоїх,
Нічогісінько я не зробив – а усіх їх забрав чорний дим.
Ти ж, упертий диваче, зажди, зупинись хоч на мить,
Ти живи! Це життя, щоби пісня дзвінка – і радів!..”
Та в похмурому лісі луна все гримить и гримить:
“Я шукаю братів…
Я шукаю братів…
Я шукаю братів…”
2025.08.02
Оригінал (автор – Makar Svirepii):
,צל אדם מהלך ללא הרף ביער עבות
.וכותונת פסים על כתפיו מגואלת בדם
.הוא מביט ברקיע: – לך יש עיניים טובות
?את אחיי אנוכי מבקש, הֲרָאִיתָ אותם
,הרקיע מחוויר: – כן, ראיתי. מוטב שאשכח
.אך אינני יכול להדוף את רוחות העבר
.העשן השחור הגדול את אַחֶיךָ לקח
.הוא לקח את כולם, ואני לא עשיתי דבר
– אך אתה שנותרת, נווד תמהוני ועיקש
!אתה חי, אתה חי, אתה חי, אתה חי, אתה חי
:ומשיב לו ההד…
.את אחיי אנוכי מבקש –
,את אחיי אנוכי מבקש
,את אחיי
.את אחיי