На ограду, что под током!
Ждёт давно и терпеливо
Дама в голубом и чёрном,
Даст покой тем, кто измучен, и свободу.
Боль утихнет.
Сострадание во взоре,
Слышу оклик:
О, отважная, приди же,
Тут рывок лишь!
Стань серебряною нитью,
Посмотри: надежда гаснет,
Пепел, вспыхивая, гибнет.
Так проходит жизни трасса:
Дрожь шопеновской сонаты,
Си-бемоль стекает с клавиш,
Тишина меня качает:
Всё оставишь,
На ограду!
Ноты проплывают рядом,
Звон на проволоку нанизан.
Кем ты станешь: подлой, низкой?
Нету будущего, нету:
Солнце жжёт, цветы застыли,
Каждый враг — и птицы в небе,
Честь в грязи лежит покорно,
От стыда пылают щёки,
Улыбайся оскорблённо:
Вот в лицо удар,
Вот пинок — честь убита,
Знаешь, да!
Ох, веселье!
Мысль танцует, ноты плачут,
Жизни ничего не значат,
На ограду!
Башмаки врагов по сердцу
Твоему идут на праздник.
Дама в голубом и чёрном –
Там, где лунное сиянье, –
Хороводы звёзд всё кружит,
Улыбается из лужи:
На ограду!
И звучит призыв Шопена,
И звучит мотив Шопена
Ежедневно, еженощно.
2024.06.10
—
Оригинал (автор – неизвестная из Равенсбрюка; стихотворение взято из сборника “Polskie wiersze obozowe i więzienne 1939-1945”):
Wołanie
Idź na druty, idź na druty!
Tam cię czeka juź od dawna
Błękitnawo-czarna pani,
Zmęczonemu da spoczynek, ukojenie,
Wyzwolenie.
Słyszę jak mnie woła
I litosnym patrzy wzrokiem:
O, przyjdź do mnie, a odwaźnie,
Jednym skokiem.
Zamienię cię rozedrganą w srebną nić.
Patrz, nadzieja juź dogasa,
Popiól źarzy się i ginie.
Tak jak tutaj, źycia trasa,
Szopenowska drźy sonata,
B-moll frunął na klawisze,
To mów ślicznych obietnicą ciszy
Mnie kołysze.
Idź na druty,
Szopenowskie dźwięczą nuty,
Słyshysh dzwony w cantilenie?
Co cię czeka — upodlenie.
Przyshłość jasna nie dla ciebie,
Słońce obce, kwiaty sztywne,
Nawet ptaki wrogie w niebie.
Honor upadł, leźy w błocie,
Wstyd płomieniem okrył czoło,
Uśmiechasz się zniewaźona,
Uderzona w twarz,
Kopnięta – honor w błocie!
Ty to znazh!
Och, wesoło!
Tańczy myśl, a Szopen płacze
Twoje źycie – łzy tułacze.
Idź na druty.
Pomyśl, pomyśl – wrogów buty
Po twym sercu przyjdą na zabawę.
Błękitnawo-czarna pani
W księźycowym lśni promieniu,
Gwiazd zagarnia korowody,
Uśmiecha się z lustra wody:
Idź na druty.
Szopenowskie drźy wołanie,
Szopenowskie drźy melodia,
Woła ciebie co noc, co dnia.
Перевод на украинский:
Поклик
На дроти йди, на дроти йди!
Там тебе давно чекає
Пані в чорному з блакиттю,
Визволення дасть і спокій,
Порятунок.
Милосердно кличе
І до неї серце лине:
О відважна, тож зроби-но
Крок єдиний.
Станеш ти намистом срібним.
Бачиш, як надія гасне,
Попіл спалахнув та й гине.
Так іде життєва траса,
Ось шопенівська соната
Сі-бемоль стає тихішим
І мелодія колише:
Все залишиш,
На дроти йди,
Ось пливуть Шопена ноти,
Чуєш дзвони? Вже немає.
Спідлення тебе чекає.
Це майбутне — не для тебе,
Сонце палить, квіти жорсткі,
Вороги — й птахи у небі,
Впала честь, лежить у бруді,
На щоках палає сором,
Скривджена — та посміхайся,
Хоч удар в лице,
Хоч стусан – честь у бруді,
Знаєш це!
Ох, весело!
Думка скаче, ноти плачуть,
Ніц твоє життя не значить,
На дроти йди.
Думай — ворогів шкарбани
Йдуть по серцю на забаву,
Пані в чорному з блакиттю
Нагорі, де сяє місяць,
Хоровод зірок кружляє,
Із калюжі визирає:
На дроти йди!
І тремтить Шопена заклик,
І тремтить Шопена поспів,
І зове щодня, щоночі.