В цьому світі, де білі нитки стирчать із усіх візерунків,
Де ще спробуй зігрійся, серед самотності крижаної
Розраховуємо не вимерти (щось таке собі міркували і трилобіти).
Уяви ж бо, як буде смішно, якщо помилка є в розрахунках:
Довбане Бетельгейзе – і Земля вся піде луною,
Ну а я тебе не зможу, звичайно же, розлюбити.
Згаснуть очі спостерігачів усіх, що вгору дивилися сьогодні,
І надновим лазером спалено, небо – немов сяюча золота овчинка,
І планета долучиться до більшості – тих, хто безмовно пливуть.
Та в очницях черепа, спрямованих у смертоносну безодню,
Поблискуватимуть малопомітні сріблясті піщинки.
І не вберегти тебе навіть тим коханням, яким я тепер живу…
2025.10.03