Пробували цю пляму зішкребти зі стіни – так ні:
І чи то темне надто було, чи то світле надто було,
І так чи інакше – все ж пляма є на стіні.
Маляра тоді запросив, щоб зеленою стала стіна,
А ні, не вийшло: пляма світлішає тут.
І білильнику я сказав: крась, і білил не шкодуй.
А ні, не вийшло: пляма темнішає тут.
І так чи інакше – все ж пляма є на стіні.
І тоді взяв кухонний ніж, щоби відколупати, віддерти пляму хоч як.
Гострим до болю був ніж – його лише вчора
Наточили, і я це знав,
Та позабув.
І затиснув сокиру в руці, і обрушив на стіну удар… та стоп.
Не знаю, навіщо, але собі зміркував: зараз, якщо
Розвалившись, стіна упаде – то пляма все ж буде тут, при очах.
І так чи інакше – все ж пляма є на стіні.
Коли до стінки поставили, поруч з нею дозволили стати мені.
І закрив я її грудьми (чи вдалося, не знаю вже),
І вони розбризкали спину мою, і кров лилася там, де спина була.
“Вогонь”.
Я так вірив, що кров проллю – й раптом пляма безслідно зникне.
“Вогонь”, – і це знову залп.
Я так вірив, що кров проллю – й раптом пляма безслідно зникне.
І так чи інакше – все ж пляма є на стіні.
2025.05.02
Оригінал (автор – Давид Авідан):