А береги по річці іноді сумують:
Покинула вода, наринула журба,
Каміння і пісок – де серце.
А як людина, як вона? Лежить, покинута й без сил,
Щокою до холодного піску,
Як берег той.
Як береги – так тужать раковини мідій.
Як береги, як вітер – тужать так вони
За домом, що завжди любили:
Він був, він був – а зараз лиш
Співає море їм пісні.
Отак, таячись у серцях людських,
Нам молодість співа.
2025.08.12
Оригинал (автор – Натан Йонатан):